Спішити
Словник Грінченка
Спіши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581.
Сучасні словники
Спішити, шу, шиш, недок.
1. з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати.
Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Іван Котляревський, I, 1952, 205);
Спішу поділитися з Вами звісткою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 230);
Оленчук не спішив з відповіддю, розуміючи, що від його слова, від його поради зараз багато що залежить (Олесь Гончар, II, 1959, 396);
Хліб той місила [Марія], до печі доглядалася, хапаючись, так наче Тихін у дорогу куди виряджався, а хліба в хаті не було, та спішила (Андрій Головко, II, 1957, 153);
Спішили [вітряки] домолоти чиєсь мливо, скрипіли, і шарпались, і стогнали під вітром (Михайло Стельмах, I, 1962, 169).
Не спішачи — те саме, що Не поспішаючи (див. поспішати).
— Іди ж, братику, іди швидше. Роби йому, Мотре, як бабуся казала. Та роби гаразд, не спішачи... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 197).
2. Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; прагнути якнайшвидше потрапити, вчасно прийти, не спізнитися кудись.
Він біг, спішив до своєї квартири (Іван Франко, VII, 1951, 250);
Тут немає чим дихать, спішимо на свіже повітря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 243);
Мати одразу ж босими ногами опускається на вогкувату долівку і спішить до печі (Михайло Стельмах, I, 1962, 135);
Батько нічого не сказав синові, побачивши, як той спішить з двору, щоб завидна впоратися з оранкою (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 23);
Чорними клубами перекочуються [хмари] і спішать, спішать, спішать... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 90);
З зерном машини Спішать до станції — пора ж гаряча! — Жнива! (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 36).
♦ Спішити поперед батька в пекло див. пекло.
Спішити
лі́зти (забіга́ти, спіши́ти і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло, жарт.
1. Випереджати інших у чому-небудь; вириватися, вискакувати наперед.
Сердито запитав її: — Чого поперед батька лізеш у пекло? (М. Стельмах);
З сили-силенної порад і настанов (материних) Валентинові запам’яталась одна, мабуть, найголовніша: не лізти поперед батька в пекло (П. Інгульський);
(Микола:) Не треба ніколи забігати поперед батька в пекло (І. Франко);
— Не спіши поперед батька в пекло,— сказав він.— Я сам тобі скажу, коли це треба зробити (Л. Смілянський).
вихо́плюватися попере́д ба́тька з чим.
— Навряд чи той, хто поперед батька вихоплюється з цими графіками, сіяв колись хліб (М. Стельмах);
Виявляти нетерплячість у розмові, перебивати, не дослуховувати до кінця співрозмовника.
— Ти й дурити вмієш? — Не лізь поперед батька в пекло (Панас Мирний);
Ілюстрації
|
|
|
|
