Відлюдник
Відлюдник, -ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ВІДЛЮ́ДНИК, а, чол.
1. Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей. Чого це він став таким боягузом, відлюдником? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 408); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (Олесь Донченко, IV, 1957, 70).
2. церк. Чернець, що зрікся всяких стосунків з людьми; анахорет, самітник. Мандруючи пустинню, приблукала вона до склепу, де спасався один молодий відлюдник (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 237). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 603.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Відлюдник, -ка, м. Отшельникъ, анахоретъ, нелюдимъ.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ВІДЛЮ́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто тримається або живе осторонь від інших людей. Чого це він став таким боягузом, відлюдником? (Ле, Міжгір’я, 1953, 408); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (Донч., IV, 1957, 70). 2. церк. Чернець, що зрікся всяких стосунків з людьми; анахорет, самітник. Мандруючи пустинню, приблукала вона до склепу, де спасався один молодий відлюдник (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964; 237).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
відлюдник 1) (той, хто тримається / мешкає осторонь від інших людей), відлюдок, відлюдько, нелюдим, самітник, безлюдько, сич, дикун, вовкулак(а) 2) (релігійний фанатик, який мешкає у відлюдному місці), пустельник, відлюдник, самі[о]тник, аскет, скитник, анахорет; печерник (який мешкає в печері) Словник синонімів української мови. 2014.
Ілюстрації
|
|
|
