Дзюрити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:12, 21 жовтня 2018; Aoskurska.if18 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Дзюрити, -рю, -риш, гл. Течь тонкой струей.
Сучасні словники
ДЗЮРИТИ, ить, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком. Густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж на рукав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324);
Трьома струмцями піт з його дзюрив (Павло Грабовський, I, 1959, 332). Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247.
Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.
Посилання
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 268.
