Правдонька
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:09, 21 жовтня 2018; Aokuznietsova.if18 (обговорення • внесок)
Правдонька, правдочка, -ки, ж. Ум. отъ правда. ПРА́ВДОНЬКА, и, жін. Пестл. до правда 1—3. Маленька правдонька всі неправди переважить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 165); Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать (Тарас Шевченко, II, 1963, 130); [Ївга:] Правда, Грицьку, твоя свята правдонька! Багато нашого брата на світі карається (Панас Мирний, V, 1955, 252); Одного разу наймит перестрів свою господиню кохану та й сказав їй усю щиру правдоньку (Марко Вовчок, I, 1955, 311); * Образно. На крилах правдоньки я баєчку пустив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 77).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
