Осібне

Осібне, нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи. Камен. у.

Сучасні словники

ОСІ́БНО, рідко. Присл. до осібний 1; окремо. Скирти як стояли, так і стоять: полова осібно лежить, а зерно теж осібно (Українські народні казки, легенди.., 1957, 151); Осібно стоять в творчості Тобілевича зв'язані між собою комедії «Суєта» і «Житейське море» (Максим Рильський, III, 1956, 277); Коростильов ні з ким не сварився і завжди.. тримався осібно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 763.