Міряти
Міряти, -ряю, -єш, гл. 1) Мѣрить, измѣрять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. Ном. № 7069. 2) Цѣлить, прицѣливаться, мѣтить. МІРЯТИ, яю, яєш, недок., перех. і без додатка.
1. Визначати величину кого-, чого-небудь якоюсь мірою. Вона скинула з себе пояс та давай міряти город (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355); Фрунзе, висипавши на стіл кілька сірників, схилився над картою, взявся міряти (Олесь Гончар, II, 1959, 396); — Температури не міряли? (Андрій Головко, I, 1957, 466).
2. перен. Встановлювати, визначати величину, розміри чого-небудь певним мірилом. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! (Номис, 1864, № 2355); Недарма змолоду ввійшов він в полк орлиний: Він знав, що хибний крок злочинним може стать, І точно міряв він і наміри, й причини (Максим Рильський, II, 1960, 144). ♦ Міряти всіх однією міркою (на одну мірку) — підходити до оцінки різних людей, явищ, обставин однаково, без урахування індивідуальних особливостей. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 428); — Дурному гори немає, а все низ, отак і тобі, всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 331); Міряти на свій аршин див. аршин; Міряти на свою мірку; Міряти своєю міркою; Міряти по собі — оцінювати кого-, що-небудь тільки з свого погляду. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (Михайло Стельмах, II, 1962, 104); Друзі міряли по собі: хіба б вони соромилися ото співати, коли б мали сякий-такий слух? (Юрій Яновський, II, 1954, 97); Міряти поглядом (оком, очима і т. ін.): а) оцінюючи, оглядати кого-, що-небудь. — Глянь, які шляхи ще перед тобою стеляться! Такі шляхи, що як встануть, то й неба дістануть! Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (Олесь Гончар, III, 1959, 302); Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Юрій Яновський, II, 1954, 11); б) презирливо, з ненавистю дивитися на когось. Стоять, міряють очима один одного. Стоян і старшина, кожен по-своєму (Олександр Довженко, I, 1958, 39); Вчорашні друзі міряли один одного очима, збираючись пустити в діло кулаки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 472).
3. перен. Ходити, рухатися в якому-небудь просторі вперед і назад, уздовж і впоперек і т. ін. Інспектор все міряв та міряв клас довгими ногами (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 103); Потім.. починає [Хома] міряти асфальт від бровки до бровки (Олесь Гончар, III, 1959, 207); Троє приречених сиділи попід бортами, подалі один від одного, четвертий міряв трюм уздовж і впоперек (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 4); // Ходити пішки на велику відстань. Та хоч крізь сон подивлюся На ту Україну.. — На ті шляхи, що я міряв Малими ногами (Тарас Шевченко, I, 1963, 139). ♦ Міряти кроки див. крок.
4. розм. Надівати одяг, взуття і т. ін., щоб визначити відповідність розміру; приміряти. Аллу Михайлівну я застала в ліжку, в тій хаті, де колись ми з нею міряли блузки (Леся Українка, III, 1952, 615); — Сто ніг переміряв, ні на одну не прийшовся черевик. — А на свою, на свою ти міряв? (Олесь Донченко, VI, 1957, 46).
5. діал. Цілити. — Міряй в око [ведмедя], боярине! — шепнув з-позаду Максим (Іван Франко, VI, 1951, 14); — Я швидко вхопився за револьвера і вимірив у неї.. Дівчина без найменшого руху прошепотіла: — Тільки міряй в голову (Мирослав Ірчан, II, 1958, 52).
6. перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.). Андрій міряв лозиною то одного, то другого. Піхтір, уже скоштувавши скілько разів по плечах, став оддалік (Степан Васильченко, I, 1959, 156); — Мір, мір, Прокопе! А тільки як почнуть спину нагаями міряти, чи й тоді буде отак весело?
