Барда
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:57, 7 травня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Барда, -ди, ж. 1) Краюха хлѣба. Шейк. 2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Шух. І. 87. Казала йому хату ставити без барди і сокири. Чуб. V. 819. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Федьк. ІІІ. 168. Ум. Бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука. Федьк. І. 97.
