Лютити
Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Лю́тити, -чу, -тиш, гл. Сердить, раздражать. Желех.
ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИрозм.,БІСИ́ТИрозм.рідше. - Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз’ю́ши́ти, роз’яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́тирозм.рідше.Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (переклад С. Масляка); Летить [Турн], щоб потрошить Троян; І роз’ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась [наречена] од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). - Пор. се́рдити
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.
| Орфографія (словоформи) | однина | множина | |
|---|---|---|---|
| Наказовий спосіб | |||
| 1 особа | люті́мо, люті́м | ||
| 2 особа | люти́ | люті́ть | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | |||
| 1 особа | люти́тиму | люти́тимемо, люти́тимем | |
| 2 особа | люти́тимеш | люти́тимете | |
| 3 особа | люти́тиме | люти́тимуть | |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | |||
| 1 особа | лючу́ | лютимо́, люти́м | |
| 2 особа | люти́ш | лютите́ | |
| 3 особа | люти́ть | лютя́ть | |
| МИНУЛИЙ ЧАС | |||
| чол. р. | люти́в | люти́ли | |
| жін. р. | люти́ла | люти́ли | |
| сер. р. | люти́ло | люти́ли | |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | |||
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | лютячи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | лютивши |
|
|
|
|
