Павурка

Павурка, -ки, ж. = Павуриця = Павичка. Вх. Лем. 446.

Павич, павиця, павичка, павуха.

Сучасні словники

Всесвітній словник української мови.

ПА́ВА, и, жін.

Великий південноазіатський птах родини фазанових, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у вигляді віяла. Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє (Іван Франко, XI, 1952, 70); Як півень закричить бувало, вартовий, Уздрівши коршака, що в небесах кружляє, — Все птаство злякане в гущавину тікає, Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав (Адам Міцкевич, Пан Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 92);

// перен., розм. Горда, пихата людина. — Мої листи, діду, троє пар очей не вчитають, — відказав Кривоніс, байдуже пихкаючи люлькою. — Яка пава! — сказав жовнір, наприндившись.. — Покажи паспорт! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 135);

// перен., розм. Жінка з гордовитою поставою і плавною ходою. Хутко підвелась [Ніна] і пішла до дзеркала. Вона стежила в нім за своєю ходою, бачила себе таку, як щодня оці два останні роки. Пава. Пишна, фарбиста, красива пава, сповнена приваби (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 231); — Але ж які там дівчата! Бачив би ти їх, Романе... — Телефоніст солодко заплющився, покрутив головою. — Пави! (Олесь Гончар, III, 1959, 299). ♦ Ні пава, ні ворона — той, хто у своїх поглядах, інтересах і т. ін. відійшов від одних і не пристав до інших; Як (мов, наче і т. ін.) пава хто — у яскравому, барвистому або багатому вбранні. — Ставлюся на розказ пана старости! — кричить і собі ж червоний від біганини, рослий і звинний та, як пава, вбраний парубок (Іван Франко, VIII, 1952, 63); Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках, як пава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 29).

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=LpV2NGmYyFo

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/pava