Снувати

Словник Грінченка

Снувати, -ную́, -єш, гл. 1) Сновать, дѣлать основу для тканія. 2) Основывать, создавать. Три голубоньки радоньку радять, радоньку радять, як світ снувати. Гол. II. 5.	

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СНУВАТИ, сную, снуєш, недок. 1. перех. Готувати основу для ткання; перемотувати необхідну для основи кількість ниток з котушок на один великий вал. Десь під кінець зими батько вносив у хату оснівницю, і мати починала снувати основу (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 57); * Образно. Він підіймає голову і крізь листву бачить, як мружиться місяць, снує.. над селом свою волотисту основу (Михайло Стельмах, II, 1962, 104); // Намотувати (пряжу на мотовило). Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 243). 2. перех. Переплітаючи нитки, волокна і т. ін., з'єднуючи їх, виготовляти щось; // Виділяючи клейку рідину, утворювати павутину (про павуків та інших членистоногих тварин). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка хмарами носилась (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Снуючи своє павутиння, павук попервах прикріплює першу волокнину.. до трав'яного стебла, гілки або іншої «точки опори» (Наука і життя, 12, 1965, 50). 3. перех., перен. Створювати, плекати щось у своїй уяві. Старий батько під голос їх [доччиних] пісень.. снував рожеві плани (Іван Франко, III, 1950, 60); Люди думали про своє, вони снували надії на ліпші часи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 22). 4. неперех., розм. Поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед. По рейках в усі боки снують поїзди, вантажені вугіллям, рудою (Андрій Головко, II, 1957, 228); Між залізничним вокзалом і центром міста продовжували снувати веселі автобуси (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 26); Заклопотано снували бджоли (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 31); 5. неперех., перен. Переміщатися в просторі (про хмари, дим і т. ін.). Снували, клубочились над принишклою Вербівкою сірі, холодні хмари (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 181); По вулиці ще снувала ранкова мла (Олесь Донченко, V, 1957, 541); За рікою вже снують тумани, Хвилі шум доноситься з Дніпра (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 204). 6. неперех., перен. Безперервно виникати в уяві у великій кількості (про думки, мрії і т. ін.); роїтися. Чари літнього вечора так пестять Галю, молоді думки снують у її голові (Панас Мирний, IV, 1955, 152); Кочубей ішов знайомими вулицями, а в голові снували згадки... (Микола Зарудний, Світло, 1961, 39); Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком,.. а в голові снують думки — про дочок і онуку (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 235);

Лемківський Словничок

Снувати - намотувати пряжу для ткання

Орфографія (словоформи)

Орфографічний словник української мови

Снувати - дієслово, недоконаний вид

Офіційний сайт української мови

Синонімічний словник

Синоніми до слова снувати: (тканку) засновувати; (павутиння) плести; (надії) плекати; (думки) ІД. заглиблюватися у; (туди-сюди) РУХАТИСЯ, сновигати; (пляни) складати, виробляти, плекати, сов. виношувати; (- хмари) пливти; (в голові) (- мрії) роїтися, снуватися

Фразеологізми

Український Фразеологічний Словник

Снувати химери : снувати ≤свої≥ химери. Вигадувати що-небудь; фантазувати. Чайка не слухає перемовлянь Миколи з старшиною. Він взагалі нездатен прислухатися до будь-кого. Він далі снує свої химери (П. Загребельний).

Синонімічний словник

Снувати думки (думку) — думати (перев. слухаючи щось). Трамвай злегка похитувало,.. кожен пасажир снував свої думки (Олесь Донченко, II, 1956, 100); Сергій прислухався до сумної мелодії,.. снував якісь думки (Григорій Епік, Тв., 1958, 281).

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості

• ....