Лемеха
Лемеха, -хи, ж. 1) = Лемішка. 2) об. Флегматикъ; неуклюжій. НВолын. у. [[Категорія:Ле]
Зміст
Сучасні словники
1. Лемеха = Лемішка — кашоподібна борошняна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречане борошно, постійно перемішуючи і розтираючи його кописткою, щоб не утворювались грудки. Води й борошна брали приблизно у пропорції 2,5:1. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати на одну годину. Вживали лемішку переважно в піст з олією чи «пісним» молоком з конопляного або макового сім'я. Часом до лемішки варили вурду. У м'ясоїд їли з молоком, кисляком або підсмаженою на коров'ячому маслі цибулею. Готували лемішку на сніданок чи на вечерю. З холодної лемішки виробляли плескаті коржі, підсмажували їх на олії або запікали в печі. Називали їх плескана
2. Лемеха (російська черепиця) - в російській дерев'яній архітектурі довгасті злегка зігнуті дощечки у формі лопатки, що служать для покриття глав наметів та інших округлих форм, на зразок черепиці. Названий «лемехою» через свою форму, схожу з ріжучою частиною плуга.
3. Лемеха (ральник, омеш) - ріжучий частина сохи, плуга, культиватора і інших сільськогосподарських знарядь, призначена для розпушування грунту. Леміш є гострим наконечником, який підрізає пласт землі, проводячи борозни. Лемеха плуга зазвичай називається лемешем.
Сошником називають також інші частини сільськогосподарських машин: пристосування в сівалці або посадкової машині, за допомогою якого робиться борозенка в ріллі, проводиться висівання насіння або висаджування рослин і засипка насіння землею. навісний пристрій до мотоблока або мотокультиватори, використовуваному при роботі з фрезами для регулювання глибини і швидкості обробки грунту (інші назви «упор-обмежувач» і «гальмівна шпора» ) Слово «сошник» походить від назви одного з перших сільськогосподарських знарядь на Русі - сохи, назва якої походить від слов'янського кореня, що позначає вістря з розвилкою (пор. Сохатий - лось).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. / Маркевич Н. (С. 156) — К., 1860.
Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид./ А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1994.- 256с.; іл.
