Деревня

Деревня, -ні, ж. 1) Лѣсъ, деревья. 2) Срубленныя деревья, лѣсъ для построекъ. Чуб. VII. 377. Отто ліс, щоб же ви мені вирубали його!... А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить.... Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150. 3) Деревянный домъ. Гол. І. 191. Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем’я. Мет. 281. 4) Съ удар. на послѣднемъ слогѣ: деревня, ні = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Каменец. у. Ум. Деревенька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16.

Сучасні словники

Невеликий сільський населений пункт, розташований поблизу села, або частина великого села[1]. Господарства присілку розташовані поза інтегральною забудовою села. Деревні вже існували у Київській Русі разом з іншими типами сільських поселень — селом, сільцем та погостом. Як вказує П. Ф. Гураль, в Росії нові невеликі поселення, які були створені вихідцями з великих сіл називали деревнею. Вони створювались як неподалік основного села, так і досить на далекій відстані. Із заселенням росіянами Передуралля та Зауралля, деревнями називались нові сільські поселення, засновані вихідцями з центральних регіонів Росії. На сьогодні в адміністративно-територіальному устрої Росії та Україні офіційно виділяється деревня, як тип сільського поселення. Від села деревня відрізнялася відсутністю церкви, хоча сьогодні в країніх є села без церкви (зруйновано).