Одностайно
ОДНОСТА́ЙНО. Присл. до одностайний. У човнах було все потрібне для довгої мандрівки.. Одностайно ми вирішили їхати на Олексіївський [лиман] (Олесь Досвітній, Вибр.. 1959, 432); Народ збирався [в 1917 році] на велелюдні віча, приймав маніфести і декларації, в яких одностайно висловлював свою волю (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 272); Коли ввійшла Тетяна Максимівна, десятикласники вже всі були за партами і враз одностайно встали (Олесь Донченко, V, 1957, 349); Тут так одностайно час проходить, що й на дні мало розділяється (Леся Українка, V, 1956, 54). . Який виявляє, виражає спільну волю. Ми знаємо,.. що тільки тоді революція стає революцією, коли десятки мільйонів людей в одностайному пориві піднялись як один (Ленін, 36, 1973, 466); Ватутін тільки оглянув присутніх, прочитав у їх очах одностайну рішучість (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 281); // Злагоджений, дружний. Кімната раптом здригнулась від одностайного реготу (Олесь Досвітній, Вибр.. 1959, 264).
2. рідко. Єдиний, неподільний. І знову чув на заклик цей Могутній, спільний клич людей: «Хай будем одностайні ми З Росії рідними людьми!» (Микола Бажан, Роки, 1957, 232); У вікопомній битві за Дніпро поруч бились не тільки діти Дніпра — росіяни, українці, білоруси, — але й казахи, і грузини, і вірмени, бився одностайний радянський народ (Максим Рильський, III, 1950, 20).
3. Весь, скрізь однаковий. Дім невеликий, але з однаковими вікнами, одностайною краскою на надвірних стінах, з цілим дахом, цілими коминами, одним словом: назверх порядний (Осип Маковей, Вибр., 1954, 150); Ліс починав спрокволу втрачати свою одностайну зелень (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 24); // Те саме, що одноманітний. Якийсь неначе рай увиджується їй в фантазії, заколиханій тихим одностайним сільським життям (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 110); [Любов:] Риск... та що, без нього все життя людське було б одностайне, як осінній дощ (Леся Українка, II, 1951, 28).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 639.
