Дукарь

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Орфографія (словоформи)
- 3.1 Словник- портал української мови та культури
- 3.2 Словник- портал української мови та культури
4 Офіційний сайт української мови
- 4.1 Синонімічний словник
5 Ілюстрації
6 Медіа
7 Цікаві факти
8 Див. також

Словник Грінченка

Дука́рь, -ря́, м. Богачъ. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДУКАРЬ= ДУ́КА, и, чол., заст. Багата людина; багач, багатій. У дуки служила — болячку заробила (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 60); Грицько — багатир, дука; у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Панас Мирний, III, 1954, 15); Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, — Одхватив шматок городу І родючу грушу (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 91).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДУКАРЬ= ДУКА́Р, я, чол., розм., заст. Те саме, що дука. [Антон:] Що ж, коли батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці (Марко Кропивницький, I, 1958, 172); Скаредний дукар правив з людей непомірні гроші (Любов Яновська, I, 1959, 317).