Женчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:37, 18 жовтня 2018; Mssavina.fpmv18 (обговорення • внесок)
Женчик, -ка, м. Ум. отъ жнець.
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Назва цільової сторінки
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Орфографічний словник української мови
же́нчик іменник чоловічого роду, істота
Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)
ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).
Женчик - той, хто жне хлібні рослини.
Відмінок - Однина - Множина
Називний - женчик - женчики
Родовий - женчика - женчиків
Давальний - женчикові - женчикам
Знахідний - женчика - женчиків
Орудний - женчиком - женчиками
Місцевий - у/на женчикові - у/на женчиках
Кличний - женчику - женчики
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
ЖЕ́НЧИК, а, чол. Пестл. до жнець. Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи та історичні пісні, 1941, 168); [Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Леся Українка, III, 1952, 237).
