Судьба

Судьба, -би, ж. Осужденіе, пересуды. Се не судьба, а щира правда. Ном. № 6720.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

СУДЬБА́, и, жін.

1. розм. Те саме, що доля 1. Боролись ми не раз, не два з судьбою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 363); В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях, Бо світоч гордої свободи Палає у твоїх руках (Максим Рильський, II, 1960, 297); * У порівняннях. Вона, Євгена, біля тину.. Стояла тихо, мов судьба (Михайло Стельмах, V, 1963, 62). ♦ Обійдений судьбою див. обійдений; Судьба завела (заведе) див. заводити 1.

2. заст. Обмова, пересуди. Се не судьба, а щира правда (Номис, 1864, № 6720). ДОЛЯ 1, і, жін. 3. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини. Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, що обікрадена злою долею її щира і вірна любов (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); * У порівняннях. Коли ж мене на півдорозі стріне важка лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний (Леся Українка, I, 1951, 196); // Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає. Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама (Леонід Глібов, Вибр.; 1957, 183); Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з'їли, — Така його доля (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 6); Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв (Павло Загребельний, Європа Захід, 1961, 69); // Бажане, щасливе життя Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама... (Леся Українка, I, 1951, 324); Прокіп Савич одним з перших порушив звичаї свого містечка і пішов шукати долі на на морі, а в степах, на суходолі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 8). ♦ Випадати (випасти) на долю див. випадати; Зв'язувати (зв'язати) свою долю див. зв'язувати. 4. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що-небудь; майбутнє чогось. Згадає я собі, що Ви обіцяли Написати до мене про долю комедії Єремієва «Шляхта» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159); Як можна було не хвилюватись, знаючи, що тут вирішується доля урожаю (Колгоспник України, 12, 1958, 34). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 360. ДОЛЯ 2, і, жін. 5. рідко. Частина чого-небудь. Маленька зірочка горіла в небі, пливла над селом, на якусь долю секунди притухаючи, щоб потім спалахнуть з новою силою (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 478); * Образно. Дивлячись на плантацію, колгоспники часто говорили: «Маріїні буряки», і в тому була велика доля правди (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 366); // Належна комусь частина; право на участь у чому-небудь, на володіння частиною чого-небудь; пай. Долю м'ясива йому тут прислужники зразу поклали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена. 1963, 296); Одрадяни вже лічили, скільки-то заробітку спаде на їх долю, що треба зоставити на харч, а що — продати (Панас Мирний, IV, 1955, 241); Праці в школі хоч небагато було на мою долю, — була вона не цікава, а тяжка (Степан Васильченко, IV, 1960, 34). 6. Частина розміру музичного такту. ▲ Сильна доля — частина розміру музичного такту, на яку припадає наголос. Такт — це відрізок музичного твору, що починається з сильної долі (Колесса, Основи техніки диригування. 1960, 7). 7. У старій російській системі мір — одиниця маси (ваги), що дорівнює 44,435 мг.

Ілюстрації

|style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"| x140px |}

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]