З’ява
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:36, 18 жовтня 2018; Ovpopova.if18 (обговорення • внесок)
З’я́ва, -ви, ж. Явленіе.
З'Я́ВА, и, жін.[1]
1. розм. Поява, з'явлення кого-, чого-не-будь. Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з'явою змінивши одноманітність батькового життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14).
2. театр., заст. Ява.
1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 743.
