Скигління

Скигління, -ня, с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література

Сучасні словники

СКИГЛІ́ННЯ, я, сер. Те саме, що скиглення. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219); Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: — Кажу тобі, що нема! (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 50); Бальзака мучило безсоння. Він прислухався до тріску дерев у парку, до скигління вітру (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 182); Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 38); Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 28).