Щупаків

Щупаків, -кова, -ве. Принадлежащій щукѣ-самцу. У щупаковій голові є такі кісточки. ЕЗ. V. 179. Поли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу. ЕЗ. V. 178.

Сучасні словники

ЩУПА́К, а, чол. Самець щуки; щука. І щупаки плили у прибережні води Вслід за самицями, як завжди, рік у рік... (Максим Рильський, Поеми, 1957, 258); — Сидимо ми біля млина, бідкаємось. Як ось хлопчики, що там купалися, витягли з-під млинового колеса щупака (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 74); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 34); В печі на великих сковородах смажилися карасі в сметані, ковбаси з риби, крученики з щупака і в'юни до хріну 

Ілюстрації