Губити

Губити, -блю, -биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в’яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?

ГУБИТИ, гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. Губити втрачати конкретний предмет, рiч внаслiдок недбалостi, неохайностi, неуважностi (губити в значеннi занапащати тут не розглядаємо): губити зошит, гаманець 8 грiшми. Панi Антонiна часто губила серветку… (М. Коцюбинський). Iнколи це слово неправильно вживають замiсть втрачати (див.), а також у значеннi марнувати (час), наприклад: Хлопець не губив часу даремно. З погляду лiтературноï норми, мабуть, краще було б сказати не марнував часу або марно часу не гаяв, не гайнував замiсть не губив часу даремно.

Академічний тлумачний словник української мови

1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Іван Франко, I, 1955, 238); Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 60); * Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 131); // Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Панас Мирний, I, 1954, 256); Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 9).

2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 122); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 131); Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183); // Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). Старого любить — тільки дні губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 110); Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Юрій Яновський, I, 1954, 55); // Переставати пам'ятати, швидко забувати. Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам'ятав ще з десятирічки (Юрій Яновський, II, 1954, 81).

3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. Злодія не бити — доброго губити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); [Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Леся Українка, II, 1951, 288); // Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. В очі любить, а за очі губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 155); — Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 109); // розм. Робити поганий вплив на кого-небудь. [Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Олександр Корнійчук, II, 1955, 139).

• 

  Опис1

• 

  Опис2

• 

  Опис3

Сучасні словники

ГУБИТИ. Дієслова синонімічні, часто взаємозамінні, як у фразеологізмі втрачати І губити голову. Пор.: як хлопчик, що втратив голову, не з тих, що голову губить.

Матеріальні речі, предмети звичайно гублять; переважає особливо в розмовному стилі, така сполучуваність: загубив олівця, загубив книжку, парасольку, шапку і под.

Щодо певних якостей, то їх можна як губити, так і втрачати, наприклад: губити І втрачати гідність; губити / втрачати сон, апетит, тепло, легкість, спокій. Але в науковому стилі (медицина) доречним є тільки дієслово втрачати', хворий втратив апетит, сон, або втратив багато крові.

Іменники на позначення часових понять час, день, роки сполучаються з обома дієсловами: Старого любити. - тільки дні губити, Не губи часу і не втрачай днів. Із прислівниками марно, даремно сполучається спільно-кореневе дієслово витрачати: марно витрачати час: даремно витрачений час.

Губити має ще значення 'нищити', пор.: не губи мене; в очі любить, а за очі губить. У такому значенні дієслово втрачати не вживається. (“Культура мови на щодень”, Київ, 1997).

Ілюстрації