Знаджувати

Знаджувати, -джую, -єш, сов. в. знадити, -джу, -диш, гл. Привлекать, привлечь, приманивать, приманить.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, , ЗНА́ДИТИ, джу, диш, , Викликати у кого-небудь захоплення, зачарування ким-, чим-небудь; зваблювати, спокушати. Дівоча знаджує краса Людей у всі часи (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 17); // Приваблювати, вабити до себе чим-небудь принадним, звабливим. Твій образ у воді, Мов намальований, хороший, як те небо, Гойдається і знаджує до себе У глибінь (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 131); — Та той город вам [половцям] не вадив. Чим він вас до себе знадив? І вгадати тяжко, чим (Іван Франко, XIII, 1954, 373); Не що інше як бажання майна та почестей знадило його [Мощанина], як і різних земських бояр, у Київ (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 268); // Перетягувати, переманювати до себе, обіцяючи що-небудь краще, вигідніше. Було це західне лицарство, яке поляки знадили з собою на хрестоносний похід проти «татар і схизматиків» (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 617). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 637.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 169.

ЗНА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док. 1. Потрапляти під вплив кого-, чого-небудь, спокушатися на щось. 2. тільки недок. Пас. до зна́джувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 637. Знаджуватися, джуюся, єшся, сов. в. знадитися, джуся, дишся, гл. Идти, пойти на приманку, увлекаться, увлечься, приманиваться. Конст. у. Желех.

Словник синонімів

ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИрідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ, ЗВА́ТИ, ПОРИВА́ТИ, СПОКУША́ТИ, СПОКУ́ШУВАТИрідше, ПОМИКА́ТИрозм., КОЦЮ́БИТИфам. - Док.: прива́бити, зва́бити, зава́бити, прина́дити, зна́дити, примани́ти, потягти́, потягну́ти, притягти́, притягну́ти, покли́кати, позва́ти, спокуси́ти. Се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь (М. Коцюбинський); Він [фронт] зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (О. Гончар); Весняне повітря збуджує уяву.., кличе, манить - куди? Куди вабить і зве? (Є. Гуцало); Мене приваблював порт (Ю. Яновський); - Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко); Подекуди вона [трава].. стелеться по землі, заваблює подорожнього (О. Гончар); Надзвичайна людська цікавість якось манить і надить і тягне в ті невідомі краї (І. Нечуй-Левицький); Ой казала мені мати І приказувала, Щоб я хлопців у садочок Не принаджувала (пісня); Твій образ у воді.. Гойдається і знаджує до себе у Глибінь (М. Старицький); Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (О. Кобилянська); І потягло мене туди, Де шум верстатів не стиха (Л. Забашта); Море! Воно притягало, як казка (І. Микитенко); Мене поривало з дому між люди (Ірина Вільде); - Мене не спокушає ваша пропозиція (І. Кулик); Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж помикає щовечора душу (П. Чубинський); Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький). СПОКУША́ТИ (намагатися викликати до себе чуттєвий потяг), ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, БАЛАМУ́ТИТИ, ПРИМА́НЮВАТИ. - Док.: спокуси́ти, зва́бити, зна́дити, збаламу́тити, примани́ти. Довелося Жайсакові розповісти, як вона намагалась його спокусити.. Друзі довго і весело реготали, уявляючи собі лють перестиглої красуні (З. Тулуб); Надвечір жінки виходять на балкон І, зневажаючи чоловіків тубільних, Чужинців зваблюють, зальотників свавільних (М. Зеров); Мати сіяла хміль, щоб дівчат звідусіль Станом я знаджував (Б. Олійник).

Знаджувати в інших словниках

• знаджувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • знаджуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. ч. до знаджувати … Український тлумачний словник • знаджування — я, с. Дія за знач. знаджувати … Український тлумачний словник • знаджуватися — уюся, уєшся, недок., зна/дитися, джуся, дишся, док. 1) Потрапляти під вплив кого , чого небудь, спокушатися на щось. 2) тільки недок. Пас. до знаджувати … Український тлумачний словник • знадити — див. знаджувати … Український тлумачний словник • підбивати — а/ю, а/єш, недок., підби/ти, підіб ю/, підіб є/ш, док., перех. 1) також без додатка. Прибивати що небудь зі споду чогось або що небудь до чогось. || Приладновувати, прикріплювати що небудь з вивороту чогось. || Підставляти підкладку або хутро до… … Український тлумачний словник • вабити — 1) (манити чим н. принадним, викликати бажання до чого н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти,… … Словник синонімів української мови • спокушати — I = спокусити 1) (намагатися викликати до себе чуттєвий потяг), зваблювати, звабити, знаджувати, знадити, баламутити, приманювати, приманити 2) (домагатися інтимних стосунків із жінкою, дівчиною без серйозних намірів, даючи нещирі обіцянки),… … Словник синонімів української мови

Ілюстрації