Вудила

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вудила, -дил, с. мн. 1) Узда, уздечка. 2) Въ хвостѣ Большой Медвѣдицы названіе одной изъ меньшйхъ звѣздъ, находящейся между конечной и средной звѣздой. Мнж. 148.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

[[1] | Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

ВУДИ́ЛА, ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Павло Чубинський, V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Петро Панч, II, 1956, 324).

Словник синонімів

ВУДИ́ЛАмн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІзаст.;МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем). Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч); Рудий ситий кінь водить мідними боками, перебирає ногами, випинає дугою лискучу шию, кусає трензеля (Григорій Тютюнник); Летить той огир карий.., а той держить його за цуглі (П. Чубинський); Гасає на рудому жеребці Гнат. Сідло рипить, із мундштуків - шматками піна (Григорій Тютюнник).

Словник фразеологізмів

закуси́ти вуди́ла. Робити або говорити що-небудь, не стримуючи, не контролюючи себе, своїх вчинків. А я, дурний, мчав, закусивши вудила, уперед, верхи на всіх своїх давніх акторських помилках (Моє життя в мист.); — Я за здоровий глузд, — відповів Христич. — Ну, знаєш, — норовисто закусив вудила Деркач. — Ділом треба займатися, товаришу Христич, а не мудрувати (І. Цюпа).

рва́ти вуди́ла. Бути дуже злим, роздратованим кимсь, чимсь. І зараз він [Заболотний] уже рве вудила, нервується, його діяльну натуру дратує всіма визнаний припис триматись осторонь (О. Гончар).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]