Травник

Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167. Травник Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980) ТРАВНИК,а,чол 1. Те саме, що гербарій  2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI—XVII ст. вже з'явилися численні «лікарські порадники», в яких наводилися відомості про цілющі властивості рослин, що зустрічалися на терені давньої Русі (Наука і життя, 7, 1968, 24); У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.), у яких було чимало гігієнічного матеріалу (Шкільна гігієна, 1954, 17).

ТРАВНИ́К, ч., розм. 1. род. у́. Настоянка на травах. 2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Кобр., Вибр., 1954, 88); Добираються [розбійники] до краю грядок, розривають нагло стіну квасолі і з шумом виплигують на травник перед хатою (Тудор, Народження, 1941, 214). 3. род. а́. Лікар, що лікує травами. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 221 - 222.