Немовля

Немовля́, -ля́ти, с.

Зміст

1 «Словарь української мови»
2 Сучасні словники
3 Немовля́ — людська дитина у віці від народження до одного року. Також просто дуже юна людська дитина.
- 3.1 Рекомендовані джерела
4 Ілюстрації
5 Інтернет-джерела

«Словарь української мови»

Младенецъ, нe говорящій еще ребенокъ. Ум. Немовля́тко, немовляточко.

Сучасні словники

НЕМОВЛЯ, яти, сер.
Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина.
Від'їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (Іван Франко, VI, 1951, 375);
Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16);
Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці. І звичайно, в ротику немовляти соска (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 469);
* У порівняннях. Я відчув, що я безпомічний, як немовля (Юрій Яновський, II, 1958, 1.63).

Немовля' – дитина, яка не вміє говорити, грудна дитина.

НЕМОВЛЯ пискля, писклятко; немовлятко; пор. ДИТИНА.

НЕМОВЛЯ- дитина в період від завершення стадії новонародження (бл. 1 місяця життя) до часу набуття уміння вставати, ходити і початку мовлення, тобто майже до кінця 1 року життя.

Немовля́ — людська дитина у віці від народження до одного року. Також просто дуже юна людська дитина.

І на руках у матері маля Од сонця мружиться і мов піймати хоче щось у повітрі (В. Бичко);

І не знають хлоп’ята, Що із цим же ім’ям Біля двору і хати Я гасав маленям (А. Малишко) Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка)

Орфографія (словоформа)	немовля - іменник, середній рід, істота

Відмінок	однина	множина
Називний	немовля	немовлята
Родовий	немовляти	немовлят
Давальний	емовляті	немовлятам
Знахідний	немовля	немовлят
Орудний	немовлям	немовлятами
Місцевий	на/у немовлті	на/у немовлятах
Кличний	немовля	немовлятв