Немовля
Немовля́, -ля́ти, с.
Зміст
«Словарь української мови»
Младенецъ, нe говорящій еще ребенокъ. Ум. Немовля́тко, немовляточко.
Сучасні словники
НЕМОВЛЯ, яти, сер.
Дитина, яка ще не вміє говорити; грудна дитина.
Від'їжджаючи, він покинув їх [дітей] майже немовлятами (Іван Франко, VI, 1951, 375);
Пригорнувши до себе двомісячне немовля, раптом заквапилася [Горпина] (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 16);
Якась дівчина провезла повз них немовля в колясці. І звичайно, в ротику немовляти соска (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 469);
* У порівняннях. Я відчув, що я безпомічний, як немовля (Юрій Яновський, II, 1958, 1.63).
Немовля' – дитина, яка не вміє говорити, грудна дитина.
НЕМОВЛЯ пискля, писклятко; немовлятко; пор. ДИТИНА.
НЕМОВЛЯ- дитина в період від завершення стадії новонародження (бл. 1 місяця життя) до часу набуття уміння вставати, ходити і початку мовлення, тобто майже до кінця 1 року життя.
==Немовля́== — людська дитина у віці від народження до одного року. Також просто дуже юна людська дитина.
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Називний | немовля | немовлята |
| Родовий | немовляти | немовлят |
| Давальний | емовляті | немовлятам |
| Знахідний | немовля | немовлят |
| Орудний | немовлям | немовлятами |
| Місцевий | на/у немовлті | на/у немовлятах |
| Кличний | немовля | немовлятв |
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 551
- Великий Тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун» 1991-2001.С- 434.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 338
Ілюстрації
|
|
|
