Букивчак

Букивчак, -ка, м. Зябликъ, Fringilla coelebs. Вх. Уг. 228.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

="http://lang.slovopedia.org.ua/11/53399/135094.html">ЗЯБЛИК</a> Тлумачення слова у сучасних словниках Зя́блик (Fringilla coelebs) — співочий птах родини в'юркових (Fringillidae), дуже численний та поширений на території Європи, західної Азії, північної Африки, Канарських островах і Мадейрі. На Тенерифе і Гран-Канарія співіснує із спорідненим ендемічним видом, блакитним зябликом. Дуже численний в Україні.

Назва «зяблик» (прасл. *zęba) походить від застарілого слова зябнути — «мерзнути», «відчувати холод». Вона пов'язана зі спостереженою здатністю зяблика ліпше переносити холод порівняно з іншими перелітними птахами. Цю ж особливість відбиває і його латинська назва fringilla (раніша форма frigilla) — від лат. frigus («холод»)

Зяблик (Fringilla Coelebs) Вид – Зяблик (Fringilla Coelebs) Рід – Зяблик (Fringilla) Родина – В'юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes) Середовище існування Гніздовий ареал зяблика простягається в Європі, Західній Азії та Північній Африці. В Україні гніздиться на всій території, регулярно зимує на півдні та Закарпатті. Основна умова поселення виду - наявність деревної рослинності. Біотоп зяблика розмаїтий. Він включає культурні деревні ландшафти (сади, парки, бульвари, кладовища), світлі діброви, березові, вербові і соснові гаї, узлісся хвойних і листяних лісів, заплавні негусті ліси, ліси острівного типу в степовій зоні. Зазвичай, уникає великих вологих і темних борів, оселяючись лише на їх узліссях. Опис Довжина тіла – 14,5 см Розмах крил – 24,5 – 28,5 см Вага – 15 – 40 г Статевий диморфізм виражений досить яскраво, насамперед у забарвленні. У самця коричнюваті груди, горло і щоки, сіро-бура спинка із зеленуватим надхвістям і темно-бурі крила і хвіст. На крилах яскрава біла смужка, лоб чорний, дзьоб голубуватий, типової для в'юркових птахів конусоподібної форми. Самка відрізняється загальним буро-сірим тоном (буро-сірі груди і блідо - коричнювата спинка) без різкої зміни кольорів на голові (вся голова коричнево-бура). Пташенята такі ж, але зі світлою плямою на потилиці. Спосіб життя З зимівель зяблики прилітають на місця гніздування «одностатевими» зграями - самці, зазвичай, на кілька днів раніше самок. Вже перед остаточною розбивкою на пари і підшукуванні собі подруг самці зяблики займають строго обмежені, але різні за площею гніздові ділянки, з яких інші птахів свого ж виду негайно виганяють. У харчовому зябликів великий відсоток займають комахи. Тваринна їжа переважає у складі кормів зяблика з квітня по середину серпня, складаючи близько 100% протягом травня - липня. Основною їжею служать дрібні жуки, зокрема довгоносики. Зяблики також можуть споживати їжу рослинного походження, зокрема можна спостерігати, як ранньою весною вони підбирають решти насіння залишені іншими птахами, біля годівниць. Розмноження Парування відбувається або на землі, або на товстих гілках дерев. Перед спарюванням самець голосно і дзвінко співає, часто обриваючи пісню. У цей час він щільно притискає пір'я на голові, весь підтягується й робиться стрункішим. Співає зяблик або на вершині дерева, або на кінці стовбура гілки, що відходить від стовбура, або ж і на землі. Самка перебуває поблизу і під час такого співу прилітає до самця і приймає запрошувальну позу. «Запрошувальна поза» самок зябликів подібна на такі ж пози інших в'юркових. Самка сідає, підгинаючи лапи, на стовбур або на землю, трохи підводить крила, розташовуючи їх вершини над хвостом, підіймає трохи хвіст, загинає вгору голівку і, тихо тремтячи крилами, видає слабкий писк. До побудови гнізд зяблики беруться приблизно через місяць після прильоту. У більшій частині ареалу у зябликів буває дві кладки в літо. Гніздо будує одна самка, а самець допомагає їй, підносячи будівельний матеріал. Гніздо зябликів відноситься до одних з найдосконаліших і майстерно побудованих гнізд наших птахів ; зяблики будують їх на деревах різних порід і на різній висоті від землі: від 1,5 до 15 м, але частіше 2-4 м. Гніздо міститься або в місці відходження товстих гілок від головного стовбура (найчастіше), або у розвилці гілок на деякій відстані від нього. Форма гнізд близька до кулястої і має зрізану вершину. Гніздо щільно сплетене з різного роду рослинного матеріалу - тонких прутиків і гілочок, корінців і стеблинок, стінки його дуже товсті і міцні. Зовні стінки викладаються шматочками моху, обривками лишайників і бересту, які птах зазвичай бере з того ж дерева, на якому знаходиться гніздо. У результаті цього гнізда майже зливаються зі стовбуром і чудово маскуються. Лоточок гнізда, що має напівкулясту або навіть дещо яйцеподібну форму, вистилається зсередини кінським волосом, тонкими корінцями, шерстю, пір'ям і рослинним пухом. У повній кладці буває від 4 до 7 яєць. Повні кладки свіжих яєць першої кладки бувають в гніздах зябликів, починаючи з половини травня (на півдні) і до початку червня, і з першої половини червня. Висиджує одна самка. Термін насиджування яєць - 12-13 днів. Вигодовують пташенят обоє батьків. У гніздах пташенята перебувають протягом 13-14 днів. Поршків після вильоту з гнізд ще кілька днів продовжують годувати обидвоє батьків, а не один самець, як у більшості в'юркових. Потім починається друга кладка, для якої неодмінно будується інше гніздо. Подорослішавши, сім'ї молодих зябликів кочують короткий час в районі своїх гніздівель окремими виводками, але незабаром починають збиратись у більші чи менші зграї. Охорона Для збереження виду необхідна відмова від пестицидів та збереження рослин, сприятливих для комах, які складають кормову базу виду. Підгодівля ранньою весною за несприятливих погодних умов. Зяблик занесений до Бернської конвенції.