Драниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Драниця, -ці, ж. Драница, тонкая доска отколотая или отщепленная отъ дерева (употребл. для кровель и пр.). Ум. Драничка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках [[ДРАНИ́ЦІ, ниць, мн. (одн. драниця, і, жін.), діал. Дранка (див. дранка 1). За хатами стояли стайні та інші господарські будинки, всі під драницями (Іван Франко, VI, 1951, 27); На схилі лежало моє рідне село, що потопало в густих садах, тільки вежа старенької церкви, вкрита драницями, стирчала з того зеленого озера (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 45); Хлопець уранці розсунув непомітно кілька драниць у дашку й годинами шарив очима по синюватих.. пасмах гір за рікою (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 388); Він спалахнув, скочив з місця і з розмаху вдарив солдата драницею по обличчю (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407. ДРАНКА 1, и, жін.

1. збірн. Тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін. Посередині вулиці, за білою піщаною кучугурою і низькими ворітьми, — приземкувата, вкрита дранкою довга хата (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6); Дівчата сплітали з дранки квадрати розміром близько квадратного метра (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 395).

2. Кожна з таких дощечок. І от, дістав паперу я і все у двір приніс: нитки, і клей, і дерево, і дранок цілий віз (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання