Зобувати

Зобува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зобу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обувать, обуть. КС. 1883. II. 379. Мнж. 13. Посилає рано по воду не зобуту, не зодягнену. Чуб. V. 765.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБУВАТИ, аю, аєш, недок., ОБУТИ, ую, уєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що взувати. Василько промовив: — Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Борис Грінченко, I, 1963, 277); Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Тарас Шевченко, I, 1963, 239); Як найдешевших своїх наймитів, одягла і обула їх [греків] Антанта, послала на глум і на злочин (Олесь Гончар, II, 1959, 65). ♦ Обути у лапті (постоли), заст. — довести кого-небудь до злиднів, розорити. Гулі не одного в лапті обули (Номис, 1864, № 12559); У дурні обути — одурити кого-небудь, поставити в смішне становище. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 596.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Обувати, -ва́ю, -єш, сов. в. обу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Надѣвать, надѣть обувь, обувать, обуть. Червоні чоботи обула. Котл. Ен. Він мене обував. 0

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що взува́ти. Василько промовив: — Я вставати хочу! Галя почала його вдягати, обувати чоботи (Гр., І, 1963, 277); Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Шевч., І, 1963, 239); Як найдешевших своїх наймитів, одягла і обула їх [греків] Антанта, послала на глум і на злочин (Гончар, II, 1959, 65). ◊ Обу́ти у ла́пті (постоли́), заст. — довести кого-небудь до злиднів, розорити. Гулі не одного в лапті обули (Номис, 1864, № 12559); У ду́рні обу́ти — одурити кого-небудь, поставити в смішне становище. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 596. Обувати, ва́ю, єш, сов. в. обу́ти, бу́ю, єш, гл. Надѣвать, надѣть обувь, обувать, обуть. Червоні чоботи обула. Котл. Ен. Він мене обував. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 30.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• обувати — а/ю, а/єш, недок., обу/ти, у/ю, у/єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що взувати … Український тлумачний словник • 2обувати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови • 3обувати — бувам, ваш, (обути, бую, буєш), Св. Взувати … Словник лемківскої говірки • 4випробувати — I в ипробувати див. випробовувати. II випр обувати див. випробовувати … Український тлумачний словник • 5обування — я, с., розм., рідко. Дія за знач. обувати … Український тлумачний словник • 6обути — див. обувати … Український тлумачний словник • 7перевипробувати — I перев ипробувати див. перевипробувати. II перевипр обувати і перевипробо/вувати, ую, уєш, недок., переви/пробувати, ую, уєш, док., перех. Випробувати ще раз, повторно або заново, по іншому … Український тлумачний словник • 8пробувати — I пр обувати ую, уєш, недок. 1) перех., також у сполуч. зі спол. чи. Випробовувати кого , що небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Пробувати актора на головну роль. || Мацаючи, щупаючи, перевіряти що небудь,… … Український тлумачний словник • 9кресати — крешу, шеш, Пт. 1. обувати вогонь. Закреш ле патычкы і засьвіт лямпу. 2. Обрубувати. Треба мі кресати чатину на підстілку для худобы … Словник лемківскої говірки

Ілюстрації