Бідкуватися

Бідкуватися, -куюся, -єшся, гл. = Бідкатися. А я так бідкуюся — чи вже вони поїхали, чи й досі ні. Пирят. у.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Бідкуватися- Висловлювати жаль, скаржитися, жалітися, плакатися. — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (Іван Франко, III, 1950, 134);

2. З оруд. в. без прийм. і з прийм. над, за, про і т. ін. Бути стурбованим чим-небудь; журитися, сумувати. — Оце, боже мій! де це вона загаялась? — бідкались баби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335);

3. Без додатка і з род. в. з прийм. за, коло, біля. Дбати про кого-, що-небудь; клопотатися, піклуватися. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі. Ніколи зараз і діточками втішатись... (Марко Вовчок, I, 1955, 273);

4. Рідковживане- Жити в бідності, бідувати. — Матері буду усього постачати, чого забажа. Нехай, коли досі бідкалась, .. у розкоші поживе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408);

Слова синоніми

ТУРБУВА́ТИСЯ за кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), КЛОПОТА́ТИСЯ, ОПІ́КУВАТИСЯ, БІДКУВА́ТИСЯ, БІДКУВА́ТИ, БОЛІ́ТИ за ким-чим (дуже сильно).

Ілюстрації

Див. також

Інфінітив_ бідкува́ти

	однина

множина

Наказовий спосіб

1 особа- бідку́ймо

2 особа- бідку́й, бідку́йте

МАЙБУТНІЙ ЧАС

1 особа- бідкува́тиму, бідкува́тимемо, бідкува́тимем

2 особа- бідкува́тимеш, бідкува́тимете

3 особа- бідкува́тиме, бідкува́тимуть

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

1 особа- бідку́ю, бідку́ємо, бідку́єм

2 особа- бідку́єш, бідку́єте

3 особа- бідку́є, бідку́ють

Активний дієприкметник

Дієприслівник бідку́ючи

МИНУЛИЙ ЧАС

чол. р.- бідкува́в,бідкува́ли

жін. р.- бідкува́ла

сер. р.- бідкува́ло

Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник- бідкува́вши

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 177.

2. https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8