Запопадати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:55, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Запопада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запопасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Мнж. 131. Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Стор. МПр. 169. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. Мир. Пов. І. 165. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав. Котл. Ен. І. 15.
