Ґзитися

ҐЗИ́ТИСЯ, ґжу́ся, ґзи́шся, недок., діал. Шаленіти Крізь ворота бачили [Омелько з дівчиною] прездорові заґратовані клітки з хижим звіром, з левами, тиграми, вовками, що ґзилися (О. Ільченко); Убезпечуєш себе від типово українського “неврозу невизнання” – принаймні не ґзишся, як ужалена, щоразу, коли де-небудь на середньоамериканських широтах добродушний Мак з автозаправки, почувши, що ти з України, привітно питає: ”А де це?” (О. Забужко); // Дуріти (у 2 знач.) Хіба він не бачить, що вона ґзиться з парубками, мов дівка розбещена? (М. Коцюбинський).