Дітолюбний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:51, 16 жовтня 2018; Vskorzhenivska.fpmv18 (обговорення • внесок)
Зміст
Cловник Грінченка
Дітолюбний, -а, -е. Любящій дѣтей.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДІТОЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Який любить дітей.
Використання
- Ластівочка домовита, Любая пташина, Невсипуща, дітолюбна, Добра господиня (М. Костомаров); Ті ж пастухи – брати мої, до них же батько наш послав мене поглянути, чи здорові, дітолюбний, піклувався про них, бо затрималися довго в горах (з рел.-церк. літ.).
- Спільний для всіх нас Господь, як дітолюбний батько, у прагненні очистити нас від гріхів, скоєних нами хоч коли, обдарував нас ліками у святому пості.
