Фудульний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:25, 16 жовтня 2018; Mssavina.fpmv18 (обговорення • внесок)
Фудульний, -а, -е. Надменный, гордый, высокомѣрный. Як би мій фудульний брат отсе знав, то ще б в лице мені дав. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ФУДУ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Гордовитий, зарозумілий, пихатий. — Бідні люди не такі дуже перебірчиві [перебірливі] та фудульні. Хоч новий дім буде трохи недогідний, тут тісний, там темний або що, то їм і то буде аж надто добре (Іван Франко, III, 1950, 117); Іван був хмурний, неввічливий і дуже фу дульний (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 59); Ото пан був! Фудульний пан.. Нема нині таких. То бувало не приступай! (Остап Вишня, II, 1956, 29).
Орфографія (словоформи) Однина Множина Називний - фудульний Називний - фудульні Родовий - фудульного Родовий - фудульних Давальний - фудульному Давальний - фудульним Знахідний - фудульний, фудульного Знахідний - фудульні, фудульних Орудний - фудульним Орудний - фудульними Місцевий - у/на фудульн-ому/-ім Місцевий - у/на фудульних