Трояндочка

Трояндочка, -ки, ж. Ум. отъ троянда.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТРОЯ́НДОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до троянда. 1. (Rosa, L.). Багаторічна кущова рослина родини розових з великими запашними квітками червоного, рожевого, білого або жовтого кольору і з стеблами, звичайно вкритими колючками. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в'ються... он зірочки червоніють, а он троянди кущ... (Борис Грінченко, II, 1963, 372); Над доріжками гнулось рясне від цвіту гілля троянд (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 220).

2. Квітка цієї рослини. В локонах білів пучок білих троянд, котрий чудово приставав до її чорних брів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 245); Ох, розкрились троянди червоні, наче рани палкі, восени (Леся Українка, I, 1951, 227); Троянди — білу, кремову й червону — Я зрізав, не без жалю і вагань (Максим Рильський, II, 1960, 224); * Образно. Кирило стежив творчі процеси, що відбувались на небі.. Валились розкішні храми, розтавали на альпах сніги, і з пишних троянд осипались рожеві платочки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 212); * У порівняннях. — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в'яла (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 192); У Валентина вуха палали великими трояндами, його сьогодні кожен тягав за вуха (Олесь Гончар, IV, 1960, 91); // перев. мн., перен., поет. Рум'янці. На обличчі її розквітають дві троянди (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 213); // тільки мн., перен. Про благополуччя, щастя, радощі в житті. — Наш, шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами! (Іван Франко, VI, 1951, 206); Він переможно поглядав на Коваліва, а той ніби не бачив тих поглядів, одвертався: радіти ще рано, бо на шляху в ідеї ростуть не тільки троянди, а й колючки (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 76).

Ілюстрації