Посвіт
Посвіт, -ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ПО́СВІТ, у, ч., діал.
1) Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Гр.).
2) Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Л. Укр., IV, 1954, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 312.
по́світ = по́світа —
3) у народі — світло, освітлення, а також який-небудь світильник (лучина, каганець, свічка тощо). Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирай (Марко Вовчок);
4) тільки посвіт — на Поліссі — ритуальна лучина з сосни або берези, яку запалювали на Семенів день (1/14 вересня), раніше в день новолітування (від часів Київської Русі до 1700 р. 1 вересня було початком Нового року); відігравав не лише практичну роль як засіб освітлення, але й символічну — підтримання родинного вогнища (зберігався цілий рік, запалювався також на Великдень), родинних і родовідних традицій; виконував також оберегові функції у хліборобських і звичаєвих обрядах; пов’язаний з обрядом жені́ння ко́мина (див. ко́мин 3), який називався ще й запалювання посвіту; див. ще сві́чка .
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 472.
ПОСВІТ або присві́т (поліськ. діал. посвєт, грец. φανοσ, італ. lampara) — спосіб ловлення риби вночі на світло.
Wikipedia
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Історія виникнення електричного освітлення
Історія розвитку електричного освітлення починається з далекого 1802 го року, коли професор фізики та, за деякими даними, перший у світі електрик В. Петров відкрив електричну дугу. Він провів експеримент з двома вуглинками з кінцями, що мають різні заряди. Таким чином, був винайдений прообраз сучасної лампочки – перший в світі освітлювальний елемент. Але оскільки відкриття Петрова було забуто, він не отримав заслужених лаврів. А ось англійська учений Гефрі Деві провів подібний експеримент пізніше, але саме він вважається першовідкривачем електричної дуги. До 1876-го року дослідженням електрики ніхто не займався. І тільки у цьому році П. Яблочков зміг розробити так звану «електричну свічку». Вчений спробував придумати систему регулювання дугових ліхтарів, а винайшов лампу, яка в регулюванні не потребує зовсім. Всі ті ж вугільні стрижні дослідник розмістив паралельно один одному та розділили їх спеціальної прошарком з речовини, яка не проводь струм. Така дампа була представлена в Лондоні та багато міст використовували її для освітлення вулиць. Наступний вклад у розвиток світової електрики вніс електротехнік А. Лодигін. Він першим використав два дроти з міді та впаяв їх у скляну кулю. Між такими дротами був стерижень, який накопичувався та давав світло. Пізніше він пропонував замінити мідний дріт на металеві нитки та повністю викачувати повітря з скляної колби. Лампа накалювання А. Лодигіна Були у ламп Лодигіна й деякі недоліки. Вони досить швидко перегорали та служили зовсім недовго. За її удосконалення взявся американський винахідник Томас Едісон. Він провів близько 6 тисяч дослідів перш, ніж прийшов до висновку, що розрідження у балоні потрібно збільшити, а нитки замінити на бамбукові волокна, а потім і на вольфрамову нитку. Цей же чоловік придумав патрони до ламп та вимикачі для них. Історія розвитку освітлення не часто згадує ще одного вченого, який був не заслужено забутий. Тільки зараз історики та фізики почали займатися дослідженням життя та праць Ніколи Тесли. Багато хто стверджує, що саме він придумав лампи освітлення до Еддісона.
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82
http://www.klaster-plus.ua/ua/stati-i-obzory/istoriya-razvitiya-elektricheskogo-osvescheniya/