Пухкий

Пухки́й, -а́, -е́. 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. НВолын. у. Пухка паляниця, хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. НВолын. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: 1. Такий, часточки якого не прилягають щільно одна до одної; розсипчастий. На вулиці було страшенно гаряче; тонкий, пухкий білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Леся Українка, III, 1952, 604); На стрімких берегах Уралу, завалених пухким глибоким снігом, дітлахи й молодь спускалися з гірок на санчатах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 464); Він нахиляється. Бере грудочку землі. Розтирає між пальців. Чорнозем. Масний, пухкий чорнозем... (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 194); // Добре розораний, м'який (про ґрунт). Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокою й надії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230); Невтомні трактори снували впоперек масного й пухкого поля, як човники на ткацькому верстаті (Юрій Яновський, II, 1954, 128); Весною посіви боронуємо. Ґрунт стає пухким, краще загортаються мінеральні добрива, внесені для підживлення (Хлібороб України, 12, 1969, 13); // М'який, легкий для споживання (перев. про вироби з тіста). І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, Пухкі з кав'яром буханці (Іван Котляревський, I, 1952, 149); — Ввечері я вечерю зварю... Уже таких м'яких та пухких галушок зварю, що губами можна буде їсти... (Панас Мирний, II, 1954, 242); Діти нічого не хочуть брати з моїх рук. Я простягаю їм шматки білої пухкої паляниці, а вони.. навіть руки поховали за спину (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 76). ▲ Пухкі породи — гірські породи, часточки в яких не зв'язані або слабко зв'язані одна з одною. При вивітрюванні тверді породи перетворюються в пухкі: пісок і глину (Фізична географія, 5, 1956, 108).

2. Досить повний, з округлими формами, рисами (про людину, її обличчя, тіло). Її чималі брови чорніли, як шовк, а чорні очі горіли на білім, пухкім лиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 41); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 231); Золотаве ластовиння сяяло на хлопчачому виді. Спокійна посмішка розсувала пухкі губи (Юрій Яновський, I, 1958, 271); Поплескав [лікар] Дороша по спині пухкою, як подушечка, рукою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 195); // М'який на дотик. Сонце.. обливало червоним світлом очерети, що цвіли, повикидавши свої пухкі кучеряві волотки, легенькі, як пух (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Подушки на його ліжкові перебивала [Христя], — мов надуті, лежали вони.., — пухкі та високі (Панас Мирний, III, 1954, 223); Галина лежала на ліжку, вкрившись пухкою ковдрою (Микола Зарудний, Світло, 1961, 22); Вони поспішають мимо кладовища пухкою від куряви сірою дорогою (Олесь Донченко, II, 1956, 80); * Образно. Я бачив хмарину таку, як багато буває, Пливла вона тихо над море ясне і безкрає. Пухка, кучерява, срібляста, легка (Євген Фомін, Вибр., 1958, 94).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 408.