Ремствувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ремствувати, -вую, -єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.

Сучасні словники

РЕ́МСТВУВАТИ – виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.
РЕМСТВУВАННЯ,я, сер. Дія за значенням ремствувати. Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар'ю (Панас Мирний, III, 1954, 174); Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 145).
Словник синонімів
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИпідсил., СТОГНА́ТИпідсил., ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм., СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм., НУ́ДИТИрозм., НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯрозм., КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ЖА́ЛУВАТИСЯрозм., ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал., ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст., МАРИКУВА́ТИдіал., ПАДКУВА́ТИдіал., ПА́ДЬКАТИдіал., ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Джерела та література

Власне, нема чого ремствувати й сердитися на колишніх товаришів та друзів, вони просто залякані. Слободою он не перестають ширитися різні поголоски, страшні й лиховісні: паламаришин семінарист, мовляв, проти бога й царя, душогуб, стріляв у якогось губернатора, але не вцілив, з глузду зсунувся.Микола Сиротюк "Забіліли сніги"

Зовнішні посилання