Дідусь

Дідусь, дідусьо, -ся, м. = Дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Дідусенько, дідусечко, дідусик. Мет. 472.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
- 4.1 [1]

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ДІДУ́СЬ, ся, чол. Зменш.-пестл. до дід 1, 2. Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю.. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Тарас Шевченко, I, 1951, 144); Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 175).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Діду́сь, діду́сьо, -ся, м. = Дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДІДУ́СЬ, ся́, ч. Зменш.-пестл. до дід 1, 2. Згадаю те лихо, степи ті безкраї, 1 батька, і діда старого згадаю.. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Шевч., І, 1951, 144); Хатка стояла на краю лісу. Там жив старий-старий дідусь (Ів., Опов.., 1949, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 300.

Діду́сь, діду́сьо, ся, м. = Дідунь. К. ЧР. 4. Ном. № 5677. Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Шевч. 205. Ум. Діду́сенько, діду́сечко, діду́сик. Мет. 472.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 389.