Тама
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:01, 16 жовтня 2018; Kapohrebniak.fpmv18 (обговорення • внесок)
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 30.
ТА́МА 1, и, жін., заст. Гребля, гатка. — Я під тамою, мов в ямі, А Свиня з дітьми на тамі Хрюка, плюска, муркотить (Іван Франко, XII, 1953, 51).
ТА́МА 2, присл., заст., діал. Там. — Ну, що, стара? Час би вже й поснідати, а тама і з богом в дорогу (Леся Українка, III, 1952, 552).
Ілюстрації
|
|
|
|
