Розмова

Розмо́ва, -ви, ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Ном. № 11384. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Мет. 11. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Грин. ІІІ. 174. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Чуб. V. 267. Ум. Розмо́вонька, розмо́вочка. Мет. 217. Грин. ІІІ. 271.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 746.

РОЗМО́ВА, и, ж.

1. Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. Максим устав. За ним прокинулись деякі другі; почалась товариська розмова (Мирний, І, 1949, 224); — Облишмо цю розмову, — сказала, посумнівши, Оксана. — Як ви можете… (Гончар, Бригантина, 1973, 150); // Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін. Лікар входить справа. Олімпіада Іванівна кидається до нього, показує на Любу, мімічна розмова між ними (Л. Укр., II, 1951, 62); Бачу мужчину й жінку, що мовчки сидять. Одне тримає сірника, а друге швидко перебирає пальцями обох рук. Це закохані глухонімі, що почали свою розмову десь при світлі ліхтаря й кінчають її тут (Ю. Янов., II, 1958, 22); // заст., рідко. Діалог у літературному творі. Треба їх [байки] .. гаразденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити (Мирний, V, 1955, 381); // Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь. Мелашка була з поетичною душею.. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень (Н.-Лев., III, 1956, 311); Отець Вікентій з розмов отця Миколая ще раніше довідався, що в того є три дочки на відданні (Стельмах, І, 1962, 265); // Спосіб висловлювання, властивий кому-небудь; манера говорити, висловлюватися. Твоя розмова, постать і вигляд твій — Все разом свідчить: римлянин, римлянин (Зеров, Вибр., 1966, 338); // Бесіда з ким-небудь, перев. ділового змісту, з певною спрямованістю. [Кречет:] Товариш Берест, я прошу вас одкласти нашу розмову, я погано себе почуваю … (Корн., І, 1955, 113); Я вступаю до смуги повсякденних інтересів, приїздів на фабрику ранком, переглядів, розмов, директив, сварок, мон-тажів — усього того, з чого складається ціле наше життя (Ю. Янов., II, 1958, 36); // Тема або зміст обміну думками, бесіди. Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь всіми… (Коцюб., II, 1955, 358); — Мій розум швидко втомлюють розмови і про вільну конкуренцію, і про економічну еволюцію (Стельмах, I, 1962, 18); // перев. мн. Чутки, поголоски. По селу йшли розмови про Гудзя. Оповідали, що він у гніву забив ломакою вола (Коцюб., II, 1955, 28); // перев. мн. Негативні висловлювання, нарікання на чию-небудь адресу; осуд чиїхсь дій, вчинків, поведінки і т. ін.; пересуди. — Всі ж ми однаково не спали: і я, і вони. То чи ж мені ноги посудомить — вистояти якусь годину? А не стань — одразу розмови почнуться!.. Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків… (Гончар, III, 1959, 309); // Легка, невимушена балаканина. Скоро хазяїн попадає до нас і хоч ми горілки не п’ємо, зате готова приємна розмова, і ми зав’язуємо вузлик нашої знайомості (Коцюб., II, 1955, 237); Трималися [кадровики] окремою групкою і швидко зав’язували розмови з молоденькими дівчатами (Тют., Вир, 1964, 307).

Без розмо́в — не роздумуючи, не беручи до уваги сумнівів, заперечень; не говорячи ні слова; мовчки; Вести́ розмо́ву — говорити, розмовляти. Довго стояли. Василь та Олександра під вербами край ставка і вели розмову (Коцюб., І, 1955, 64); — Та чи з тобою ж про сі речі вести розмову? (П. Куліш, Вибр., 1969, 131); Вступа́ти (вступи́ти, захо́дити, зайти́, встрява́ти, встря́ти, втруча́тися, втру́титися і т. ін.) в розмо́ву з ким; Заво́дити (завести́, зав’я́зувати, зав’яза́ти, зня́ти, повести́ і т. ін.) розмову з ким — починати говорити з ким-небудь. Уже без серця вступає Чіпка в розмову (Мирний, І, 1949, 313); Митю Михайло Іванович любить сердечно і часто заходить із ним у довгі розмови … (Рильський, Веч. розмови, 1964, 54); — Я, я, Катре, вас кликала,— зразу ж і встряла [Докія Петрівна] в розмову (Головко, II, 1957, 193); — Все пам’ятаю,— засміявся Тимко.— Все, та не все, — втрутився і собі в розмову Гаврило (Тют., Вир, 1964, 228); Він любив заводити з Шурою статечні розмови про угорського адмірала (Гончар, III, 1959, 200); Їй хотілося зав’язати розмову з приїжджою, але Варвара не озвалася (Перв., Дикий мед, 1963, 18); Максим думав, як би зачепити зятя, як би зняти з ним розмову (Коцюб., І, 1955, 36); Повела розмову мати із дочкою (Гонч., Вибр., 1959, 82); Зво́дити (звести́, поверта́ти, поверну́ти, перево́дити, перевести́ і т. ін.) розмо́ву на кого — що — починати говорити на іншу тему. Потім, так ніби непомітно, зводила [свекруха] розмову на діти, починала захвалювати їх взагалі (Хотк., II, 1966, 44); Я знаю, що режисер опиратиметься, треба скоріше повертати розмову на інше (Ю. Янов., II, 1958, 26); Грицько переводить розмову на інше (Стельмах, II, 1962, 392); От і вся розмо́ва — на цьому й кінець; Пуста́ розмо́ва; Пусті́ розмо́ви — непотрібна, беззмістовна балаканина. [Деїфоб:] Я не для загадок прийшов сюди, не для пустих розмов. Кажу виразно, що ти заручена (Л. Укр., II, 1951, 280); Непримиренна боротьба з паперовою тяганиною і бюрократизмом, пустими розмовами на засіданнях, вимогливість до товаришів — ото й були ті основні риси ленінського стилю роботи (Знання.., 1, 1969, 2); Розмо́ва іде́ (йшла́, пішла́, захо́дить, зайшла́, тече́, текла́, то́читься, точи́лася, веде́ться, вела́ся і т. ін.) — хтось говорить про кого-, що-небудь. Там, у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова … (Мирний, І, 1954, 339); Розмова йшла за режисерів, яких я мусив узяти (Ю. Янов., II, 1958, 18); Між танцями зайшла розмова у дівчат з парубками: чи добре із багатою одружитись? (Вовчок, І, 1955, 191); Серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Гончар, II, 1959, 407); Розмова велася довго, коло години (Коцюб., II, 1955, 192); Розмо́ва не в’я́жеться (не в’яза́лася, не кле́їться, не кле́їлась) — розмова не виходить, не налагоджується. Розмова не в’яжеться. Юра смокче патичок (Смолич, II, 1958, 47); Сиділи, мов давні приятелі, становий — на покуті, багатир-козак — навпроти .. Розмова не клеїлась: перескакувала з одного на друге (Мирний, І, 1949, 375); Ті́льки й розмо́ви про (за) кого — що — хто-небудь весь час говорить про когось, щось. — Цілий вечір тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (Н.-Лев., VI, 1966, 26); У селі.. тепер — тільки й розмови було про скорий князів приїзд (Хотк., І, 1966, 95); [Костомаров (до Шевченка):] Ну, діждався? (до Чернишевського) Тільки й було розмови в нього, що про вас (Тич., І, 1957, 329).

2. нар.-поет. Уживається як пестлива назва любої, коханої людини або як звертання до неї. Ой, од моря та й до моря Битая дорога … Куди їдеш-од’їжджаєш, Любая розмово? (Укр.. лір. пісні, 1958, 255).

Ілюстрації