Відкопати

Відкопати, -ся. См. Відкопувати, -ся.

Сучасні словники

ВІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОПА́ТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Копаючи, витягати щось закопане, засипане, або вивільняти когось з-під землі, снігу й т. ін. Загнибіду взяли в тюрму за те, що жінку задавив. Либонь її одкопували і знайшли синяки по тілу (Панас Мирний, III, 1954, 123); Зразу після визволення хлопці щодня ходили на кладовище, де в цей час відкопували трупи розстріляних (Роман Іваничук, Не рубайте.., 1961, 5); Під час вітру падали у нас сніги.. В горах, на Сімферопольському тракті, пошта два дні стояла в снігу, поки її відкопали (Леся Українка, V, 1956, 219); — Вони [рідні] там окопи копали і ховалися, — плакала Варвара. — Як їх тепер відкопаєш у тій штольні? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 558).

2. перев. док., перен., розм. Знайти, відшукати що-небудь забуте, маловідоме тощо. [Кирило:] На що йому [панові] здалися ті Тхорі? Діла то все!.. І не було.. діла ніякого, а виходить — що є... Виходить — одкопав... (Панас Мирний, V, 1955, 141).

Ілюстрації