Ремісник

Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕМІСНИ́К, а, чол.

Особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовлення вироби ручним кустарним способом, користуючись власними засобами виробництва. Ремісники й кузнеці [ковалі] запалювали й роздували горна, скрізь над димарями вставали й вились до неба димки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 29); Середні стани: дрібний промисловець, дрібний торговець, ремісник і селянин — всі вони борються з буржуазією для того, щоб врятувати від загибелі своє існування, як середніх станів (Маніфест комуністичної партії, 1963, 40); У Москві рано виникла спеціалізація ремісників. Так, у Кузнечній слободі виготовляли переважно ковальські вироби, у Котельниках — котли, в Бронних слободах — броню (Історія СРСР, I, 1957, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 502.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ремісник - ремесло

Ремесло, -ла, с. 1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 11.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Ремісник

1. перен. Той, хто працює шаблонно, без творчої ініціативи, натхнення. — В любимій праці ти будеш творити, а у вимушеній, випадковій, зостанешся ремісником! (Донч., V, 1957, 235); Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість, щоб перекладач не був ремісником, який перекладає все, що йому замовлять перекласти, щоб тут доконче був момент творчого вибору (Рильський, IX, 1962, 21); Якщо актор в процесі практичної роботи наб’є собі руку, нагромадить деякий досвід і запас штампів.., — такий актор, по-моєму, заслуговує звання ремісника, але не майстра, не художника (З глибин душі, 1959, 31); * У порівн. Лазар скорився. Затих і вже не сперечався, коли будили по ночах. Ішов на роботу байдужий, як ремісник (Коцюб., II, 1955, 206).

2. розм. Учень ремісничого училища. Букви РУ горять, як жар. То повз вулицю-бульвар Поспішає склити школу Ремісник Ванюша скляр (Воронько, Три покоління, 1950, 74); Він озирнувся й гукнув до своїх ремісників: — Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою. Будемо бастувати, а ввечері заходьте до мене і весла захопіть. Тільки обов’язково (Панч, Гарні хлопці, 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ремісни́к

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ремісник

[реим'існи/к]

-ниека/, м. (на) -ниеко/в'і/ -ниеку/, мн. -ниеки/, -ниек'і/ў

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Ремісничий

-а, -е.

1) Прикм. до ремісник 1). || Який носять ремісники (у 3 знач.) (про одяг). || у знач. ім. ремісни́че, -чого, с., розм. Те саме, що Ремісни́че учи́лище.

Ремісни́че учи́лище — професійно-технічний навчальний заклад, що готує кваліфікованих робітників для різних галузей народного господарства.

2) Пов'язаний з ремеслом (у 1 знач.). || Заснований на ремеслі. || Яким відзначається ремесло.

3) перен. Шаблонний, позбавлений творчої ініціативи, натхнення.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

У переносному значенні, ремісник — це той, хто працює шаблонно, одноманітно, без творчої ініціативи, натхнення, на протилежність митцеві. Утім, подібне протиставлення є сьогочасним, оскільки в давнину ремесло та мистецтво не протиставлялися.

У Середньовіччі ремісники становили основу міської людності. Більшість з них були членами цехів.