Реготун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:09, 14 жовтня 2018; Aymorokhovets.fpmv18 (обговорення • внесок)
Реготун, -на, м. Хохотунъ. Мир. ХРВ. 131. О. Хведор був веселий, реготун. Левиц. I. 132.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 479.
1. Той, хто любить реготати. О. Хведор був веселий, реготун (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116); Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий [Максим], а до того ще й меткий, як заєць, співун, реготун... (Панас Мирний, I, 1949, 213).
2. Уживається як прикладка до назви птахів родини чайок або як назва цих птахів. Раптом в одному боці почувся наче сміх, наче крик.. По довгій хвилині здогадався, що це кричать чайки-реготуни (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 268).
Ілюстрації
|
|
|
|
