Лестощі

Ле́стощі, -щів, ж. мн. Лесть. Харьк. ЛЕ́СТОЩІ, ів, мн. Лицемірне, нещире вихваляння. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 250); Більшість дивилась на нього [О. Пушкіна]поглядом, в якому захват, шанобливість і лестощі приховували заздрість і потаємну думку: що можуть мати корисного від цього знайомства? (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 464). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 479.

лестощі мн. (облудне, нещире вихваляння), у[в]лесливість, підлабузництво, запобігання

Словник синонімів української мови. 2014. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Педагогічний інститут