Травка

Травка, -ки, ж. Ум. отъ трава.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТРА́ВКА, и, жін. Зменш.-пестл. до трава. Вітер віє, вітер віє, Травка зеленіє, А в козака чорні брови, В дівки серце мліє (Українські народні ліричні пісні, 1958, 297); Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте (Тарас Шевченко, II, 1953, 199); Потім, коли Жабі замовкла, ми всі слухали її [Геленин] голос, що лився тихеньким струмочком по травці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 162); * У порівняннях. Як травка, скошеная в полі, У в'яв Паллант (Іван Котляревський, I, 1952, 258).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 220.

ТРАВА́, и, жін.

1. Рослина з однорічними зеленими м'якими пагінцями, які не дерев'яніють. Іду шляхом; сонце сяє, Вітер з травами говоре; Перед мною і за мною Степ колишеться, як море (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 106); Повідає [прадід] Данилкові казки й приказки, як зветься кожна трава і яка квітка на яку користь (Юрій Яновський, II, 1958, 186); Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 110); Багаторічні та однорічні трави; Стебло трави; // збірн. Над річкою, в чистім полі, Могила чорніє; Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Тарас Шевченко, I, 1963, 45); На лугах іще трава не кошена, У полях красуються жита (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 150); // Уживається в складі наукових і народних назв таких рослин. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає (Тарас Шевченко, I, 1951, 386); — Але спогадайте про неньку свою, Про вічне над нею закляття: Коли вже останніх синів похова, Похилиться з туги і тирса-трава! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 206); Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун-траву й гойдається, а коли до нього підійдеш — летить собі геть (Юрій Яновський, I, 1954, 104); Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава-копитняк (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 305); Морська трава; Суданська трава; Шовкова трава; // Зелений покрив землі з таких рослин. Обідали добрі молодці на траві (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 147); Літом крутили [кіно] прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 40); // перен. Про кого-небудь скромного, нічим не помітного, про щось незначне, скороминуще. — Ще, може, коли-небудь і нас хто згадає... — Таких, як ми, не згадують, — пробубонів Корній.. — Ми — трава (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 56); Чи хоче, не хоче, — старе істліва. Лиш Правда є вічна, а то все трава (Павло Тичина, II, 1957, 222). Лікувальні (лікарські, цілющі і т. ін.) трави-рослини, які мають лікувальні, цілющі властивості. Старий лікар сушив на плиті якісь лікувальні трави (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 113); Повітовим лікарям ніяких асигнувань у ті часи не відпускалось, і їм нерідко доводилося обмежуватись застосуванням лікарських трав, збираних по лісах і балках (Матеріали.. охорони здоров'я.., 1957, 25); Дружинами, загонами, — Ой, скільки справ! — Збираєм цілі тонни ми Цілющих трав (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 92).

Зрошувати (зросити) [власною (своєю)] кров'ю трави див. зрошувати; Кістки травою поросли (поростуть) див. поростати; Нижче трави ходити; Нижчий [від] трави, тихіший (тихший) [від] води; Тихіший (тихший) [від] води, нижчий [від] трави — про того, хто поводиться дуже скромно, виявляє покірність, є тихим, непомітним. Тверезий — він був тихший води, нижчий трави (Панас Мирний, III, 1954, 87); Присмирів відтоді Віктор. Став тихіший від води, нижчий від трави (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 9); — Якби тебе чоловік бив, або знущався з тебе.., а то ж він перед тобою нижче трави ходить! (Любов Яновська, I, 1959, 183); Порости травою — давно перестати жити, загинути, лежати в могилі. — Нема Кирдяги. — А Прокопович? — І Прокоповича, і Череватого, і Нареченого, і Демида.. Погуляли, хай царствують... — Поросли травою (Олександр Довженко, I, 1958, 265); Стежка (доріжка і т. ін.) поросла травою див. поростати; Хоч трава не рости — цілком байдуже. [Коваленко:] Завзятий конюх у тебе, Іване Петровичу. Шкода тільки, що він лише за свій колгосп думавша далі хоч трава не рости! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 483); Як виросте трава на помості — ніколи. — Не вбивайсь, паніматко, — каже тоді Петро, — може, ще все гаразд буде.. Кирило, може, хутко й вернеться. — Як виросте трава на помості, — шепче сама собі сестра Кирилова (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137); Як трава — несмачний (про їжу). — Погана у тебе й яєшня! Як трава! Мов я віл, що ти мене травою годуєш! (Панас Мирний, I, 1954, 297).

2. перев. мн., розм. Настій, відвар і т. ін. з лікарських рослин або самі ці рослини, що їх застосовують як ліки. Які села прохожала [проходила] — Болящих питала, І травами напувала І всім помагала (Тарас Шевченко, I, 1951, 537); — Вони, як могли, лікували його [пораненого], прикладали до рани різні трави (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 218.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Трава, -ви, ж. Трава. На ледачій землі і трава не росте. Ном. Ум. травка, травонька, травочка, травиця, травичка, травиченька. Щоби сіно не зчорніло і в полі травиця. Чуб. V. 14.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 278.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Трава́ (зменшено-пестливі — тра́вка, трави́ця, трави́чка, тра­́вочка, тра́вонька, трави́ченька) —

1) спільна назва недеревистих рослин, що в’януть і гинуть після вистигання плодів (зерен, насіння); м’яка трава легко гнеться під вітром, тому символізує покору: «Гнеться, як трава від вітру»; там, де не ходять, травою все заростає, звідси символіка забуття, — «то все травою заросло»: у пісні: «Ой, заросла гожа стежка лихом, травою, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою»; трави наділяються часто загадковими властивостями, про що свідчать самі їхні назви: нечу́й-ві́тер, сон-трава́, плаку́н-трава́, перено́с-зі́лля, розма́й-зі́лля, розри́в-трава́, чар-зі́лля, люби́-мене́. Вже й місце по нім травою поросло (приповідка); На битім шляху трава не росте (М. Номис); На ледачій землі і трава не росте (М. Номис);

2) трава́-мурава́ — народнопоетична назва густої зеленої молодої трави; часто згадується у стародавніх колядках і щедрівках: «Там за садами трава-мурава, На тій мураві біла береза, На тій березі золоті роси».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 602-603.

Лікува́льні (ліка́рські, цілю́щі і т. ін.) тра́ви — рослини, які мають лікувальні, цілющі властивості. Старий лікар сушив на плиті якісь лікувальні трави (Грим., Син.., 1950, 113); Повітовим лікарям ніяких асигнувань у ті часи не відпускалось, і їм нерідко доводилося обмежуватись застосуванням лікарських трав, збираних по лісах і балках (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 25); Дружинами, загонами, — Ой, скільки справ! — Збираєм цілі тонни ми Цілющих трав (Нех., Ми живемо.., 1960, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 218.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Травка I -и; мн. род. - -вок, дат. - -вкам; ж. 1) уменьш.-ласк. к трава 2) жарг. Наркотик, изготовленный из определённых сортов конопли; высушенные листья конопли. Курить травку.

Травкой баловаться.

II см. травить I 4); -и; ж. Тра́вка клише.

Глубокая тра́вка.

III см. травить II 1), 2); -и; ж. Тра́вка каната.

Тра́вка пара.

Словарь многих выражений. 2014.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Термін «трава» часто застосовується в фітотерапії і медицині традиційній та нетрадиційній загалом. Залежно від періоду збору лікарських трав, заготовлювані трави можуть бути як без плодів, насіння, квіток, так і включаючи їх. Наприклад, траву вовчого тіла болотного збирають під час повного цвітіння рослини.

Молочай кипарисоподібний використовується для виготовлення лікарських форм, для чого використовують траву і коріння рослини.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого (Herba Vincae minoris). З неї виготовляють препарат «девінкан».

В рецептах: «Візьми: трави деревію звичайного» — латиною: «Recipe: herbae millefolii».

Кулінарні трави. В кулінарії цей термін використовується не обов'язково в ботанічному сенсі трав'янистих рослин. При застосуванні термінології «трави й спеції» вказується на відмінність спецій, які зроблені з насіння, плодів, кори, коренів тощо.