Шворочка

Словник Грінченка

Шво́рочка, -ки, ж. Ум. отъ шво́рка.

Сучасні словники

Академічник тлумачний словник (1970-1980)

ШВО́РОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до шворка. Тимко кивнув головою і міцно зав'язав шворочки від шапки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 496).

Тонкий мотузок; мотузочок. Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев'язав собі череп тонкою шворкою (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 138); Окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (Михайло Стельмах, I, 1962, 49); Центр стелі можна визначати за точкою перетину двох шворок, натягнутих навхрест на підлозі з протилежних кутів кімнати (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 96);

Ілюстрації