Верзти

Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.

Сучасні словники

1. Говорити нісенітницю, дурницю;

2. Вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183);

А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); 

Коли здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 205).

Ілюстрації

Див. також

Інфінітив верзти́, верзти́

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа верзі́мо, верзі́м 2 особа верзи́ верзі́ть

МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа верзти́му верзти́мемо, верзти́мем 2 особа верзти́меш верзти́мете 3 особа верзти́ме верзти́муть

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа верзу́ верземо́, верзе́м 2 особа верзе́ш верзете́ 3 особа верзе́ верзу́ть

Активний дієприкметник

Дієприслівник верзучи́

МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. верз верзли́ жін. р. верзла́ сер. р. верзло́

Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник