Фруз

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Фруз, вуса́ч-шкіря́ник лісови́й європе́йський (лат. Prionus coriarius Linnaeus, 1758) — жук з родини Вусачів (Cerambycidae).

Поширення

За своєю хорологічною приналежністю P. coriarius є західнопалеарктичним видом, який належить до палеарктичного зоогеографічного комплексу. Лісова й лісостепова зони Європи, Передня Азія, Кавказ, Закавказзя, Туреччина, Іран, Північна Африка. Границі поширення виду збігаються з ареалом розповсюдження дубу. По Південному Уралу проходить східна границя ареалу виду.

Екологія

Комахи приурочені до дубових, грабово-дубових, а також грабуво-букових лісів. Дорослі жуки не живляться. Літ жуків триває з кінця травня до початку жовтня. У передгірних районах масовий літ вусача-шкіряника розпочинається у кінці травня і триває до кінця червня, а в гірських — з червня до серпня. Комахи активні у присмерку і часто прилітають на світло (переважно самці). У день активність імаго значно нижча, комахи трапляються на ґрунті в прикореневій зоні дерев та в сухій лісовій підстилці.

Морфологія

Імаго Тіло кремезне, особливо у самців, а у самок більш валькувате, довжиною 20-45 мм, коричневого або буро-коричневого забарвлення. Самці менші за самок, з вузьким плоским черевцем. Передньоспинка широка з трьома гострими шипами на бічному краї. Надкрила зі зморшкувато-точковою структурою, наявні 2-3 реберця. Вусики 12-и членикові, у самців сильно пильчасті зі збільшеними першими 5-6-а члениками, за своєю довжиною досягають половини довжини тіла, у самок вусики коротші з дрібними члениками, не заходять далі ніж за першу третину тіла. Личинка Розміри личинки досягають 50—70 мм в довжину і 13 мм в ширину Передній край лобу з 2-а поперечними кілями, верхній з яких не утворює помітних зубців, нижній — з широкими бічними зубцями. Вусики тричленикові, їх 3-й членик ледь помітний. Вічок немає. Верхня губа поперечноовальна. Передньоспинка сильно хітинізована, з яскравою помаранчевою перев'яззю. Плевральні диски наявні на 1-6 сегментах черевця.

Життєвий цикл

Личинки розвиваються в деревині дуба, граба та деяких інших листяних порід, заселяючи мертву частково зітлілу деревину підземних частин стовбурів дерев та коренів. Личинки доволі рухомі, в стовбурах прокладають широкі — до 4 см в ширину — звивисті ходи, які цілком, окрім лялечкової камери, заповнені тирсою. Личинка часто виходить з деревини в ґрунт і міґрує в інші дерева чи пеньки. Заляльковування відбувається як в деревині, так й у ґрунті. Утворення лялечки відбувається наприкінці червня або початку липня, а розвиток триває 20—22 дні. Піля виходу з лялечки, жук, протягом кількох днів, перебуває в лялечковій камері, де набуває забарвлення, після чого виходить на поверхню. Життєвий цикл — 2—3 роки.

Ілюстрації

Вусач4.jpg
Вусач1.jpg Вусач2.jpg Вусач4.jpg

Див. також

Джерела та література

  • Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 4, ст. 379.

  • Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  • Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. — М. «Высшая школа». — 1980. — 416 с.;
  • Воронцов А. И. Лесная энтомология. — М. — 1975. — 205 с.;
  • Данилевский М. Л. Морфо-экологические закономерности эволюции личинок жуков-дровосеков // Автореф. дисс… канд. биол. наук: 03.00.09. — М., 1976. — 17 с.;
  • Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А.М. Матеріали до вивчення ентомофауни північно-східної частини Івано-Франківської області // матеріали науково-практичної конференції «Природничі науки на межі століть» — Ніжин, 2004. — с. 36-37;
  • Жирак Р. М., Пушкар В. С., Заморока А. М., Парпан В.І. Доповнення до фауни деяких таксонів комах північно-східної частини Івано-Франківської області // IV Міжнародна наукова конференція «Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів» — Донецьк, 2005. — с. 50-51;
  • Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  • Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  • Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  • Заморока А.М. Зоогеографічна характеристика вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) гірського масиву Ґорґан (Українські Карпати) // мат. наук. конф. — Дніпропетровськ, 2005. — с. 103—104;
  • Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  • Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  • Исаев А. С. Динамика численности большого черного усача и меры борьбы с ним в пихтовых лесах Красноярского края // Проблемы защиты таежных лесов. — Красноярск, 1971. — с. 60-64;
  • Пушкар В. С., Заморока А.М., Жирак Р. М. Доповнення щодо фауністики та хорології деяких таксонів комах на північно-східних територіях Івано-Франківської області // тези доповідей Міжнародної наукової конференції «Регіональні проблеми природокористування та охорона рослинного і тваринного світу». — Кривий Ріг, 2006. — с. 44-46;
  • Lazorko W. Die Koleopterologische Fauna des Berges «Jayce Perehinske» und der Umgebung (Ukraine, Karpaten — Gorgany Kette) // Proc. of Shevchenko Scient. Soc. math. phys. and med. section. — 1953. — p. 24-28;
  • Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  • Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Зовнішні посилання