Жмурити
Жмурити, -рю, -риш, гл. Щурить. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. наст. прош. повелит. Я жму́рю жму́рив жму́рила — Ти жму́риш жму́рив жму́рила жму́рь Він Вона Воно жму́рить жму́рило жму́рила жму́рило — Мы жму́рим жму́рили — Вы жму́рите жму́рили жму́рьте Они жму́рят жму́рили — Пр. действ. наст. жму́рящий Пр. действ. прош. жму́ривший Деепр. наст. жму́ря Деепр. прош. жму́рив, жму́ривши Пр. страд. наст. жму́римый Пр. страд. прош. жму́ренный Будущее буду/будешь… жму́рить
Зміст
Словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980): ЖМУ́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. жмур; недок., перех. Стуляючи повіки, частково прикривати (очі). Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Іван поспішавсь, стукавсь коліньми в смереки, одводив руками гіллячки і жмурив очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.
Словник Грінченка
Ілюстрації
|
|
|
|
