Знемогати

Знемога́ти, -гаю, -єш, гл. Знемагати.Изнемогать отъ. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17. на сон знемагати. Сильно хотѣть спать. А которії хмельні бували, на сон знемагали. Макс. (1849), 39.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗНЕМАГАТИ, аю, аєш, недок., ЗНЕМОГТИ і рідко ІЗНЕМОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. знеміг, рідко ізнеміг, могла, ло; док.

1. неперех., від чого, на що і без додатка. Втрачати силу, знесилюватися від чого-небудь виснажливого (мук, утоми, важкої праці і т. ін.). Він знемагав від муки. «Краще б я не родився або мене забито, ніж отаке терпіти!..» (Панас Мирний, I, 1949, 310); Поет спинивсь. Поквапно серце билось. Він знемагав і далі йти не міг (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 6); Настя чи перехрестила двічі [Марусю], та й знемогла і тут же впала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 87); Він із Криму утікає Від орди лихої. І знеміг (Степан Руданський, Тв., 1959, 43); Був колись я бадьорим і юним, та тепер постарів і знеміг (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); * Образно. Степ знемагає без води (Олександр Довженко, II, 1959, 65); // Почувати себе хворим, слабим. [Рябина:] Пане писарю, скажіть-бо їй на розум, що там такого, бо я щось слабий. Бачите, на язик знемагаю (Іван Франко, IX, 1952, 405); Здорово знемагав [Захарко] на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Борис Грінченко, II, 1963, 391); // Втрачати боєздатність, ставати небоєздатним (про армію). Війни розбіг потоком вогняним розливсь на тисячу доріг, і ворог вражений знеміг, — не встояв перед ним (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 310). На рани знемагати — страждати через поранення. На узбоччі [узбіччі] долини біля двох сокорів козацьких, Там козак постріляний, порубаний на. рани смертельні знемагає (Думи та історичні пісні, 1941, 73); На сон знемагати — дуже хотіти спати; засипати. Тогді [тоді] турки-яничари у галеру вхожали, Безпечно спати полягали; А котрії хмельні бували, На сон знемагали, Коло пристані козловської спати полягали... (Українські народні думи.., 1955, 44); На спрагу знемагати — терпіти від браку чого-небудь життєво необхідного. [Фауст:] Пергаментом жаги не вгамувати, Не в нім свята, живуща течія; Повік тобі на спрагу знемагати, Коли суха душа твоя (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 26) [1].

Ілюстрації